Люблю я степь и трав сухих дыханье...

***

Люблю я степь и трав сухих дыханье.
Мираж колодца, домиков мираж.
Расправив крылья в зное мирозданья,
журавль венчает выжженный пейзаж.

Хватило тут и половца, и грека.
Века закрыла на басовый ключ
янтарная степной бандуры дека
с голосниками гайдамацких круч.

В низине рокот грома разноликий.
Люблю я степь. И всё твоё люблю.
Мне одиноко, словно в Красной книге
последнему на небе журавлю.

Люблю твій степ і подих твого степу...

***
Люблю твій степ і подих твого степу.
Міраж кринички і міраж осель.
Поклавши крила на велику спеку,
стоїть над степом сірий журавель.

Тут всіх було — і половця, і грека.
Віки замкнула на басовий ключ
бандура степу, бурштинова дека
з голосниками гайдамацьких круч.

Громи рокочуть десь там на пониззі.
Люблю твій степ. Усе твоє люблю.
Мені самотньо, як в Червоній книзі
останньому у небі журавлю.

Лина Костенко