Совсем иная музыка звучит...

***
Совсем иная музыка звучит:
по клавишам камней дождю созвучно.
Как ты сумел
меня так приручить?
Деревья спят. На площадях - беззвучно.
Ты близко так,
что вновь едины мы.
Ныряют звезды в темноту исхода.
В разгаре лето?
Осень? Миг зимы?
Какой на свете день
какого года?
Века рассветов,
дали горизонтов.
Мы на наречьи древнем
говорим.
Вот за одним плечом
восходит солнце.
И полночь – за другим.

Це інша музика звучить...

***
Це інша музика звучить.
Глуха гроза на клавіші камінні.
Як ти зумів
мене так приручить?
Дерева сплять і площі безгомінні.
Ти близько так,
що вже тебе нема.
Пірнають зорі в темряву глибоку.
Це все ще літо?
Осінь? Чи зима?
Який на світі день
якого року?
Віки світань.
Безмежжя горизонтів.
Прадавній смисл
усіх людських наріч.
І за одним плечем у тебе - сонце.
За другим - ніч.

Лина Костенко