То чувство к Вам ещё не отпустило...

***
То чувство к Вам еще не отпустило.
Как наваждение и тяжкий сон.
Любовь подкралась тихо, как Далила,
а разум спал, доверчивый Самсон.

Теперь прощанье наступает. Будни.
На белых окнах стынут миражи.
И как нам быть, какими нынче будем?! –
родные, мы достаточно чужи.

Та сказка дней – она была земною.
Тот светлый сон исчез - не возвратить.
Тот тихий свет, что над моей судьбою! –
он остается до конца светить.

Я дуже тяжко Вами відболіла...

***
Я дуже тяжко Вами відболіла.
Це все було як марення, як сон.
Любов підкралась тихо, як Даліла,
а розум спав, довірливий Самсон.

Тепер пора прощатися нам. Будень.
На білих вікнах змерзли міражі.
І як ми будем, як тепер ми будем?! —
такі вже рідні і такі чужі.

Ця казка днів — вона була недовгою.
Цей світлий сон — пішов без вороття.
Це тихе сяйво над моєю долею! —
воно лишилось на усе життя.